Фото від GR Stocks з Unsplash
Прибирання в неділю – один із пунктів у моєму офіційному списку того, що я робити не люблю. Однак протираючи пил із дерев’яної мапи світу, що урочисто прикрашає стіну над стареньким диваном, я раптом згадала, “як то воно було”. Ну, знаєте, часи, коли світ ще не був схожий на поле битви, а подорожі були частиною життя. Як зараз пам’ятаю. 2012 рік. Я вперше в Парижі. Натхненна картиною Вуді Аллена “Опівночі в Парижі”, відкриваю для себе Монмартр, музей Родена та, звісно, ресторани французької столиці.
Чи можна спакувати валізи й вирушити назустріч пригодам просто після перегляду кінострічки? Ще й як. І ось вам кілька доказів.
“Опівночі в Парижі”: трохи Хемінґвея, трохи магії, багато Парижа
Фото з www.imdb.com
Якщо ви шукаєте романтичні фільми про подорожі, а ще краще – фільми про подорожі в часі, Вуді Аллен створив стрічку, яка віртуозно поєднує обидві теми. Зібравши в одному кадрі Овена Вілсона, Маріон Котіяр, Рейчел МакАдамс, Тома Гіддлстона та цілу плеяду інших знаменитостей, режисер щедро приправив свою роботу красою Парижа.
З перших хвилин картина спокушає взяти відпустку, спакувати валізу й гайнути до міста світла! Власне, мені важко пригадати інші фільми про подорожі та пригоди, після яких я б буквально відкрила сайт авіакомпанії та замовила квитки.
А ще “Опівночі в Парижі” не лише про сьогодення столиці моди, а й про богемне життя 1920-х років та Belle Époque. Ви буквально смакуєте минуле й сьогодення, приправлені мистецтвом, історією та романтикою. Разом з Гілом Пендером глядач вирушає в минуле, і ось тут постає питання: повернутися у власний час чи залишитися там, де життя здається справжнішим?
“Спіймати злодія” з відтінком Côte d'Azur
Фото з realityisscary.com
Так вже склалося, що я маю особливі стосунки з Францією, а тому цілком можливо, що я ще не раз згадаю особливе для мене місце в цьому невеличкому кіно-хіт-параді від Blog Enjoy The Wood.UA.
Отже.
Класика Гічкока. Красуня Грейс Келлі. Мрія жінок – Кері Ґрант. І доповнюють цей терпкий коктейль усі відтінки лазурі Французької Рив'єри.
Шукаючи класні фільми про подорожі, я вирішила дати шанс класиці і, знаєте, не пожалкувала. Романтичний детектив розповідає історію досвідченого злодія Джона Робі. Він уже давно “зав’язав” з кримінальним минулим і насолоджується життям на віллі. Але репутація Джона не дає спокійно “вийти на пенсію”, а тому після кожного скоєного в сонячному регіоні злочину поліція стукає в двері “Кота” (саме за таким прізвиськом Джона знає злочинний світ). Отже, перед головним героєм постає дилема: опинитися за гратами чи врятувати свою репутацію. Адже невідомий грабіжник, користуючись методами “Кота”, грабує заможних туристів.
Саме цей фильм про подорожі змусив мене дати собі одну маленьку обіцянку: колись я побачу це місце на власні очі. Тож вгадайте, де я провела відпустку у 2024 році?
Залягти на дно в Брюгге
Фото з firstthings.com
Зізнаюся чесно.
Про існування старовинного бельгійського містечка я дізналася лише переглянувши кіно про подорож з Коліном Фарреллом та Рейфом Файнсом у головних ролях. Раптом мені захотілося дізнатися більше про місце, яке є буквально живою ілюстрацією до середньовічної казки.
Тільки уявіть собі: вулички, якими йдеш і почуваєшся ніби Аліса Керролла, яка раптом стала маленькою, щоправда, замість кролячої нори провалилася просто в цукерницю з пряничками. Адже саме так виглядають будиночки в столиці Західної Фландрії. Я закохалася в Брюгге! Місто ніби створене для піших прогулянок з затишними вуличками, що ведуть від однієї пам’ятки до іншої.
А що ж там фільм?
Кримінальна комедія про кілерів-невдах. Завдання на кримінальній ниві провалено, тож герої вирішують залягти на дно в маленькому містечку. Поки один страждає від провінційності всього, що бачить навколо, інший (і тут я його чудово розумію) насолоджується автентичним колоритом.
“Залягти на дно в Брюгге” – це не просто кіно про подорожі. Це історія, яка починається як втеча з місця злочину, а закінчується там, де глядач навіть не сподівався опинитися – дорогою від агресії до людяності.
“Євротур” або ж не всі подорожі повинні мати сенс
Фото з yahoo.com
Не всі художні фільми про подорожі мають вести до істини. Іноді достатньо просто гарно провести час. Як і в реальній подорожі. Наприклад, моя поїздка до Амстердама була саме такою – без філософських роздумів чи пошуків себе. Просто місто, яке стало одним із ключових пунктів у комедії режисера Джеффа Шаффера. Взявши з собою кількох близьких друзів для компанії, головний герой вирушає в тріп по європейських містах, щоб зустрітися з подругою по листуванню. Сказати, що компанія має талант потрапляти в курйозні ситуації – не сказати нічого. Кінострічка легка, невимушена й залишає після себе приємний післясмак, приблизно такий самий, як моя подорож до нідерландської столиці, про яку мені щоразу нагадує маленький прапорець на дерев’яній мапі.
“Сім років у Тибеті” або коли фільми про подорож спокушають втекти від натовпу
Фото з rottentomatoes.com
На жаль, на моїй мапі від Enjoy The Wood.UA поки що відсутній прапорець в районі Тибету, але після перегляду драми Жан-Жака Анно я знаю, що колись неодмінно потраплю туди, де лише гори, вітер і нескінченні дороги.
Знаєте, є фільми про подорожі на реальних подіях, як-от “Сім років у Тибеті”, які нагадують, що мандрівка – це не завжди про список пам’яток та відвідування Starbucks. Іноді подорож потрібна для того, щоб зробити паузу в шаленому ритмі життя, подивитися навколо і побачити світ (і себе самого!) зовсім іншими очима. Саме це зробив головний герой, австрійський альпініст Генріх Гаррер (Бред Пітт). Перебуваючи на службі в СС, він, здається, має все для щастя. Однак в якийсь момент Генріх залишає все і вирушає підкорювати Гімалаї. Та життя, як завжди, внесло свої корективи. Полон, спроба втечі, знайомство з молодим Далай-ламою та власна трансформація – все це змусило головного героя переосмислити своє минуле, а мене – закохатися в вулиці Лхаси.
“Моє велике Грецьке літо”: коли хочеться до моря
Фото з primevideo.com
Напевно, найкращі фільми про подорожі – це ті, що змушують відчути ту чи іншу країну буквально на смак. Саме так сталося зі мною та Грецією. Олімпія, Акрополь, Афіни, Дельфи – локації, на тлі яких розгортається романтична комедія Дональда Петрі. Саме вони стали для мене своєрідним знайомством із Грецією ще задовго до того, як я побачила її на власні очі під час відпустки в 2013-му.
Головна героїня, американка Джорджія, вирушає до сонячної Греції, де влаштовується гідом. Спочатку нова робота приносить радше роздратування: набридливі туристи, одноманітні екскурсії та руїни, які вже давно нікого не цікавлять. Однак поступово Греція відкривається їй зовсім з іншого боку. Разом зі ставленням до нової країни змінюється ставлення до людей навколо та до самої себе. Можливо, хтось скаже, що є більш цікаві фільми про подорожі, однак тут мене найбільше зачаровує навіть не сам сюжет. Мене підкорює сама Греція. Вона така…сонячна, галаслива, трохи хаотична й абсолютно чарівна. Саме такою я її побачила, надихнувшись комедією про пошуки себе. Ще один прапорець на моїй мапі!
“Дім” або голос совісті від Люка Бессона
Фото з indiecinema.co
Я впевнена, що серед наших читачів є прихильники документальних стрічок. Я не можу сказати, що документальні фільми про подорожі переважають в моїй кінотеці, однак Янн Артюс-Бертран та Люк Бессон свого часу змусили мене зовсім по-іншому подивитися на цей жанр. Результатом їхньої спільної роботи став документальний фільм 2009 року “Дім”. Це не те, що нам демонструють традиційні фільми про морські подорожі чи далекі країни. Це не просто дивовижна подорож планетою Земля. Це голос совісті, який за кадром нагадує нам про масштаби впливу людини на крихкий світ навколо. Поки камера демонструє красу океанів, пустель, лісів та мегаполісів з висоти пташиного польоту, глядач хоче не лише подорожувати більше, а й уважніше придивитися до того світу, яким ми всі разом володіємо лише на дуже короткий час.
Отже, якщо вас цікавлять топ фільми про подорожі, які виходять далеко за межі стандартних туристичних маршрутів, “Дім” – це чудовий початок.
“Рататуй”
Фото з disneyinternational.com
Так-так, погоджуюсь. Не зовсім класичний травел-муві. Але якщо вас цікавлять сімейні фільми про подорожі, які залишають після себе бажання рвонути в Париж та скуштувати Суп Лінгвіні та копчений гриб із сиром на багатті, “Рататуй” – саме те, що треба. Французька столиця очима маленького щура – це те, що навіть кращі фільми про подорожі не здатні запропонувати. В захваті буде вся родина!
Фото з enjoythewood.com
От сиджу я тут, розмовляю з вами про фільми, які надихають на подорожі, і краєм ока поглядаю на мапу світу на стіні. А чи не настав момент додати ще один прапорець?
